Поради корекційних педагогів

Розвиток рухливості органів артикуляційного апарату - важливий крок на шляху до правильного мовлення

   Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

   Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

   Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м’ясо на м’ясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки, затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко з’їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

   Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити м’язи щік та язика необхідно обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як:

   *     скоринки хліба;

   *     сухарики;

   *     сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм);

   *     тверді фрукти (яблуко, груша);

   *     тверді овочі (морква, огірок);

   *     шматочки вареного м'яса.

   Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід пам’ятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм мовленням: не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не “сюсюкайте” з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо Ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.

   Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці потрібно проводити спеціальну артикуляційну гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості мовних органів, чіткості та скоординованості їх рухів.

ІГРОТЕКА В КОЛІ СІМ'Ї

   Шановні батьки! Вам пропонуються ігри, які допоможуть Вашій дитині подружитися зі словом, навчать розповідати, відшукувати цікаві слова, а у результаті зробити мову вашої дитини багатшою і різноманітнішою. Ці ігри можуть бути цікаві і корисні всім членам сім'ї. У них можна грати у вихідні дні, в свята, в буденні дні вечорами, коли дорослі і діти збираються разом після чергового робочого дня. Під час гри із словом враховуйте настрій дитини, всі можливості і здібності. Грайте з дитиною на рівних, заохочуйте її відповіді, радійте успіхам і маленьким перемогам!

"ЛИШЕ ВЕСЕЛІ СЛОВА"

   Грати краще в колі. Хтось з тих, хто грає, визначає тему. Потрібно називати по черзі, припустимо, лише веселі слова. Перший гравець виголошує: "Клоун". Другий: "Радість". Третій "Сміх" і так далі. Гра рухається по колу до тих пір, поки слова не вичерпаються.

  Можна змінити тему і називати лише зелені слова (наприклад, огірок, ялинка, олівець і так далі), лише круглі (наприклад, годинник, колобок, колесо і так далі).

"ПІДБЕРИ СЛОВО"

   Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об'єкту, явища слова, що позначають ознаки. Наприклад, зима, яка? (холодна, снігова, морозна). Сніг, який? (білий, пухнастий, м'який, чистий)

"ХТО ЩО УМІЄ РОБИТИ?"

   Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об'єкту якомога більше слів-дій. Наприклад, що уміє робити кішка? (муркотати, вигинати спину, бігати, стрибати, спати, дряпатися, хлебтати).

"АВТОБІОГРАФІЯ"

   Спочатку хтось з дорослих бере на себе провідну роль і представляє себе предметом, річчю або явищем і від його імені веде розповідь. Останні гравці повинні його уважно слухати і шляхом навідних питань з'ясувати, про кого або про що йде мова. Той з гравців, який це вгадає, спробує узяти на себе роль ведучого і перевтілиться в який-небудь предмет або явище.

   Наприклад, "Я є в будинку у кожної людини. Крихка, прозора. Від недбалого відношення гину, і стає темно не лише в душі … (лампочка)".

"ЧАРІВНИЙ ЛАНЦЮЖОК"

   Гра проводиться в колі. Хтось з дорослих називає будь-яке слово, припустимо, "мед", і запитує у гравця, що стоїть поряд, що він уявляє собі, коли чує це слово?

   Далі хтось з членів сім'ї відповідає, наприклад, "бджолу". Наступний гравець, почувши слово "бджола", повинен назвати нове слово, яке по сенсу личить попередньому, наприклад, "біль" і так далі. Що може вийти? Мед – бджола – біль – прапор – країна – Україна.

"СЛОВА М'ЯЧИКИ"

    Дитина і дорослий грають в парі. Дорослий кидає дитині м'яч і одночасно виголошує слово, припустимо, "тихий". Дитина повинне повернути м'яч і виголосити слово з протилежним значенням "гучний". Потім гравці міняються ролями. Тепер вже дитина першою виголошує слово, а дорослий підбирає до нього слово з протилежним значенням.

"ВЕСЕЛІ РИМИ"

   Гравці повинні підбирати до слів рими: свічка – пічка; труби – губи; ракетка – піпетка і так далі.

"ЯКЩО РАПТОМ…"

   Дитині пропонується будь-яка незвичайна ситуація, з якої вона повинна знайти вихід, висловити свою точку зору.

   Наприклад, якщо раптом на Землі зникнуть:

   *   всі ґудзики;

   *   всі ножі;

   *   всі сірники;

   *   всі книги і так далі.

   Що станеться? Чим це можна замінити? Дитина може відповісти: "Якщо раптом на Землі зникнуть всі ґудзики, нічого страшного не станеться, тому що їх можна замінити: вірьовками, липучками, кнопочками, поясом і так далі". Можна запропонувати дитині і інші ситуації, наприклад, якби у мене була:

   *   жива вода;

   *   килим-літак і так далі.

Мовна скринька

   Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

   Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов'язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

   Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час, вид), зв'язне мовлення та розвивати мислення, увагу і пам'ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

   Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

   Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні й сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

   Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівнювати предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

   Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

   Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина молодшого та середнього дошкільного віку зможе самостійно (іноді навіть без пояснення дорослих) засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

   Для читання добре використовувати різноманітні казки, вірші, оповідання, призначені для дітей молодшого та середнього дошкільного віку. Це казки про тварин: «Котик і Півник», «Солом'яний бичок», «Зимівля звірів», «Вовк і семеро козенят», «Лисиця і Журавель», «Коза-Дереза», «Три ведмеді» тощо та народно-побутові казки: «Івасик-Телесик», «Про мудру дівчину», «Кривенька качечка», «Котигорошко». «Язиката Хвеська», дитячі вірші, казки та оповідання українських і зарубіжних письменників (Платона Воронька, Павла Тичини, Наталі Забіли, Івана Франка, Лесі Українки, Олега Буценя, Василя Сухомлинського, Петра Ребра, Валентини Камінчук, Миколи Сулими, Івана Неходи, Всеволода Нестайка, Самуїла Маршака, Корнія Чуковського, Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Миколи Вінграновського, Богдана Стельмаха, Ярослава Стельмаха, Лесі Мовчун, Костянтина Ушинського, Льва Толстого та ін.).

Пам'ятка для батьків дітей з діагнозом : « Заїкання».

   Якщо в сина чи доньки помічено хоча б одну схильність до заїкання, слід створити належні умови для нормального розвитку дитини:

Радимо вжити такі перші заходи при появі у дитини заїкання:

   Для того, щоб попередити заїкання, необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують її в сім'ї, дитячому садку.

   1.    Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовлення викличе таке ж правильне мовлення у дитини.

   2.    Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила достатньо широко відкриваючи рот, не дуже голосно, не поспішаючи, шкідливо розмовляти, коли відбувається вдих, захлинаючись і задихаючись.

   3.    Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко засвідчує про підвищену збудженість, слабкість нервової системи. Воно може призвести до заїкання.

   4.    Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослими чи ровесниками, які заїкаються, дитина починає відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.

   5.    Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.

   6.    Не навантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

   7.    Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

   8.    Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.

   9.    Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину, коли вона боїться.

   При серйозному ставленні до цих заповідей, ви, батьки, зможете змінити побут в сім'ї, методи виховання дитини, зможете встановити правильні, здорові взаємовідносини між дитиною та оточуючими.

    Розвиток дрібної моторики рук

або декілька ідей, як зайняти дитину

на кухні.

1. Крупа на тарілочці. Насипте на велику плоску тарілку два-три види круп. Дитина перебирає, досліджує її, порівнює, а ви розповідаєте, звідки вона береться і що з нею можна робити.

    2. Покрийте тонким шаром пластиліну лист (картон, пластик). Насипте малюкові в різні тарілки гречку, рис, горох і покажіть, як можна викладати візерунки, вдавлюючи продукти в пластилін.
 

   3. Найсмачніші ігри - зсипати разом два-три сорти родзинок, горіхів, різних за формою, кольором та смаком. І нехай вона їх розбирає.

    4. Беремо різні баночки і кришечки до них. Дитина повинна підібрати кришки до баночок. Бажано, щоб кришечки були різних розмірів, тоді дитині легше їх підбирати. Кришки можуть бути тими, що вдягаються, або тими, що закручуються. Це можуть бути невеликі пластикові пляшки, баночки від дитячого харчування та інші, які ви можете знайти у себе на кухні. Закриваючи кришечки дитина тренує пальчики і вдосконалюється розвиток дрібної моторики рук.

  5. На тарілочку налийте трохи соку від ягід. Дайте дитині кілька шматочків цукру-рафінаду. Нехай малюк по черзі опускає шматочки в сік і спостерігає за тим, як сік поступово піднімається вгору і забарвлює цукор в красивий колір.
 

   6. Поставте перед дитиною дві чашки. В одну насипте крупу, а іншу залиште порожнею. Покажіть дитині, як набрати ложкою крупу в одній чашці і пересипати її в іншу. Коли крупи в першій чашці залишиться мало, покажіть, як потрібно нахилити чашку, щоб зібрати всю крупу.
 

   7. Дайте малюкові формочки для льоду, піпетку і воду. Щоб було цікавіше, воду можна підфарбувати соком. Нехай дитина набирає рідину в піпетку і переливає її у формочки. Ця гра чудово сприяє розвитку дрібної моторики рук і концентрації уваги.
 

    8. Насипте на плоске блюдо або піднос манку або іншу крупу. Нехай дитина малює пальчиком по крупі, залишаючи різні фігури. Покажіть малюкові, як малювати найпростіші фігури: квадратики, ромбики, кружечки.

    9. Коли малюк буде добре справлятися з цим завданням, ускладніть його. Наприклад, можна засипати білі доріжки від пальчиків крупою іншого кольору. Для цього навчить малюка руху пальчиків, за допомогою якого ми солимо їжу. Ця розвиваюча гра добре впливає на розвиток дрібної моторики рук, фантазії та уяви.
 

   10. Дайте малюкові шматочок тіста. Він із задоволенням буде ліпити з нього, покращуючи при цьому розвиток дрібної моторики своїх пальчиків.
 

   11. Розвиваюча гра «Робимо намисто». Будуть потрібні макарони з великим просвітом і довгий шнурок. Завдання для дитини: нанизати макаронини на шнурок.

   

     До речі, чим більше дитина працює своїми пальчиками, тим краще відбувається розвиток дрібної моторики рук і тим раніше і краще розвивається її мова. Справа в тому, що в корі головного мозку рухові і мовні ділянки знаходяться поруч. Причому мовні активно формуються під впливом імпульсів, що надходять від пальців рук.
    Ось і виходить, що рівень і темп розвитку мови дитини прямо залежить від того, наскільки розвинені тонкі рухи дитячих пальчиків.

    Розрізнення звуків мови – фонематичний слух - є основою для розуміння сенсу сказаного.

    При несформованності мовного звукорозрізнення дитина сприймає не те, що їй сказали, а те, що вона почула - не точно, а щось дуже приблизно. «Голка» перетворюється на «вовка», «ліс» в «сіс», «Мішина машина» в «миші на машині». Дитина начебто стає трохи іноземцем. Недостатність фонематичного слуху проявляється особливо яскраво в школі під час навчання письма і читання, які в подальшому відповідальні за оптимальне протікання процесу будь-якого навчання взагалі. Тому не випадково роботі з  розвитку фонематичного слуху приділяють багато часу.

        У логопедії розроблені й успішно застосовуються на практиці спеціальні вправи для формування немовного звукорозрізнення. Важливо поставитися до цих вправ серйозно, приділити їм стільки часу і уваги, скільки знадобиться і при цьому не забувати, що Ваші заняття повинні стати привабливими і цікавими для дитини. Пропоновані ігри не вимагають пунктуального виконання, скоріше це тема для вільної ігрової імпровізації.
 

    1. Чудо-звуки. Прослухайте з дитиною аудіозаписи природних звуків - шум дощу, дзюрчання струмка, морський прибій, весняна крапель, шум лісу у вітряний день, спів птахів, голоси тварин. Обговоріть почуті звуки - які звуки схожі, чим звуки розрізняються, де їх можна почути, які з них здаються знайомими. А ще запахи. Про них теж не забувайте - це опори вашого малюка в житті.
 

   2. Слухай, пробуй, як звучить. Дослідіть звукову природу будь-яких предметів і матеріалів, що опинилися під рукою. Змінюйте гучність, темп звучання. Можна стукати, тупотіти, кидати, переливати, рвати, плескати.

   3. Вгадай, що звучало. Проаналізуйте з дитиною побутові шуми - скрип дверей, звук кроків, телефонний дзвінок, свисток, цокання годинника, шум води, що ллється і киплячої води, дзвін ложечки об склянку, шелест сторінок та інше. Дитина повинна навчитися впізнавати їх звучання з відкритими і з закритими очима, поступово треба привчати її утримувати в пам'яті «голоси» всіх предметів, доводячи їх кількість з 1-2 до 7-10.

  4. Шумові коробочки. Треба взяти два комплекти невеликих коробочок - для себе і дитини, наповнити їх різними матеріалами, які, якщо коробочку потрясти, видають різні звуки. У коробочки можна насипати пісок, крупу, горох, покласти кнопки, скріпки, паперові кульки, гудзики і т.д. Ви берете коробочку з свого набору, трясете її, дитина, закривши очі, уважно прислухається до звучання. Потім вона бере свої коробочки і шукає серед них ту, яка звучить аналогічно. Гра продовжується до тих пір, поки не будуть знайдені всі пари.

    5. Де зателефонували - визначаємо напрямок звуку. Для цієї гри потрібен дзвіночок або інший предмет який звучить. Дитина закриває очі, Ви стаєте осторонь від неї і тихо дзвоните (гримите, шарудите). Дитина повинна повернутися до того місця, звідки чути звук, і з закритими очима рукою показати напрям, потім відкрити очі і перевірити себе. Можна відповісти на питання: - Де дзвенить? - Ліворуч, попереду, вгорі, праворуч, внизу. Більш складний і веселий варіант - «піжмурки». Дитина в ролі ведучого.
 

    6. Підбери картинку або іграшку. Ви стукаєте (шелестите, граєте в сурми, дзвоните, граєте на піаніно), а дитина вгадує, що Ви робили, що звучало і підбирає відповідну картинку, іграшку.
   

    7. Відпрацьовуємо ритмічні структури. Ви задаєте ритм, відстукуючи його рукою, наприклад такий – 2 удари – пауза – 3 удари. Дитина його повторює. Спочатку дитина бачить Ваші руки, потім виконує цю вправу з закритими очима. Варіанти гри: - дитина повторює ритмічний малюнок правою рукою, лівою рукою, двома руками одночасно, по черзі (удари по столу); - дитина відтворює той самий ритмічний малюнок ногами; - дитина придумує свої ритмічні малюнки і контролює їх виконання.
 

    8. Голосно-тихо. Попросіть дитину вимовити голосний звук, склад, чи слово голосно, потім - тихо, протяжно, потім уривчасто, високим голосом - низьким. Варіант гри: придумайте або згадайте якихось казкових персонажів, домовтеся, хто з них як каже, а потім розігруйте невеликі діалоги, пізнавайте ваших героїв по голосу, міняйтеся ролями.
 

    9. Впізнай чий голос. Вам потрібно записати на магнітофон голоси знайомих, рідних, обов'язково свій голос і голос дитини. Прослухайте запис разом, важливо, щоб дитина впізнала свій голос і голоси близьких людей. Може бути, дитина не відразу впізнає свій голос на запису, до його звучання треба звикнути.